У Видавничому центрі Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка вийшов друком навчальний посібник «Історія органного виконавства», який адресовано студентам спеціальності «Музичне мистецтво», викладачам фахової передвищої та вищої освіти, професійним музикознавцям, а також усім любителям музичного мистецтва, насамперед аматорам органної музики. Видання рекомендоване до друку Вченою радою академії. Посібник рецензували професор кафедри музикознавства і методики музичного мистецтва Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, доктор мистецтвознавства Олег Смоляк і доцент кафедри мистецьких дисциплін і методик їх навчання нашої академії, кандидат педагогічних наук Ліна Ільчук.
Навчальне видання містить необхідний дидактичний матеріал для освоєння фахового курсу «Органне виконавство». В ньому, зокрема, подаються матеріали про історію виникнення органів, їх різновиди, особливості будови, рекомендації щодо догляду за структурними елементами інструмента, про особливості розвитку органного виконавства в європейських національних музичних традиціях та про започаткування професійної школи органної підготовки в Україні, про сучасний стан національного органного мистецтва, а також опубліковані біограми провідних українських виконавців органної музики. Посібник доповнено списком необхідної навчально-методичної літератури, світлинами фахового змісту.
Автор навчального посібника – доцент кафедри мистецьких дисциплін і методик їх навчання Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка, кандидат мистецтвознавства Світлана Гуральна. Вона автор численних публікацій з теорії та методики викладання музично-мистецьких дисциплін, серед яких – відзначене Дипломом НАН України дослідження «Духовні твори галицьких композиторів римо-католицької конфесії кінця ХІХ–першої половини ХХ століть», навчальні посібники «Сучасна українська музика» і «Виховання духовності та культури дітей в системі дошкільної та початкової освіти». Як науковець, редагує збірник наукових праць «Музика в літургії» та збірник матеріалів наукової конференції «Altitudo mundi spiritualis», рецензує наукове видання «Молодий вчений», працює в оргкомітетах Міжнародного музичного фестивалю «Pax et Bonum» та Всеукраїнського музичного фестивалю «Virtuoso». Активна учасниця всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференцій, симпозіумів, мистецьких акцій і майстер-класів з органного мистецтва.
Навчальний посібник відкривається історичним екскурсом у процес становлення органного виконавства, висвітленням особливостей започаткування органної музики в історії світової музичної культури. Авторка наголошує, що розвиток концертної діяльності в Україні поставив перед мистецтвознавцями завдання переосмислити, проаналізувати та систематизувати процеси, властиві функціонуванню національної органної музики. У цьому контексті проблематика вивчення органного виконавства як музикознавчої сфери науки органології виступає особливим полем зацікавлення фахівців музичного мистецтва. Особливе значення має розділ посібника, де йдеться про види органів, їх будову та догляд за ними, де наголошується, що органне мистецтво та органобудівництво є одними із найскладніших галузей органології та одним із найменш досліджених розділів музикознавства. З огляду на той незаперечний факт, що орган залишається музичним інструментом, найменш відомим (як теоретично, так і практично) широкому загалу любителів музики, доцільно вказати, що це найбільший духовий клавішний інструмент, що складається із набору труб і нагнітаючого пристрою, якими імітується звучання цілого оркестру і за рахунок яких відтворюються тембри (або регістри) флейти, віолончелі, труби, гобоя, тромбона і навіть людського голосу. Основний тип органів – трубний орган, який породжує звуки за допомогою повітря, що спрямовуються до труб. Такі органи поділяються на чотири різновиди: концертні, навчальні, церковні та театрально-кінематографічні. Як правило, у практиці виробництва трубних органів виготовляються лише ексклюзивні інструменти, розраховані на ті приміщення, в яких вони будуть встановлені. Однак наприкінці ХХ сторіччя набули поширення електронні органи, в основі конструювання яких лежить принцип синтезування звуку або цифрового його відтворення та для яких параметри приміщення особливого значення не мають. В сучасній музично-концертній практиці застосовуються механічні, пневматичні та електропневматичні органи.
У посібнику висвітлюються окремі фрагменти історії органного мистецтва України. Зокрема, вказано, що найстаріший орган, який зберігся до нашого часу – це орган трапезної зали Львівського музею історії релігії: інструменту – 350 років, а початково він знаходився у костелі святого Мартина на вулиці Жовківській. Найбільшим в Україні є орган Органної зали Харківської обласної філармонії: цей інструмент побудовано вже в 2019 році, він має 5300 труб, 72 регістри та комбіновану механіку (механічний та електронний трактур). У Львівському Будинку органної та камерної музики знаходиться орган на 60 регістрів та 4500 труб. Восьмиголосий орган у костелі святого Станіслава міста Кременця встановлено у 1886 році. Функціонує орган у Колонній залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України в Києві.
У посібнику подається маловідомий широкому загалу любителів музики факт: російською владою в рамках боротьби з унією в одній Віленській єпархії у 1837 році було знищено 117 органів. Зустрічаємо конкретну інформацію про розвиток органного виконавства в Україні на фоні та в контексті впливів західноєвропейської музичної культури впродовж ХІХ–ХХ століть. У посібнику здійснюється характеристика окремих органних композиторських і виконавських шкіл, творчості відомих персоналій органного мистецтва. Зокрема, йдеться про започаткування органної музики в Україні ще з часів Київської Русі та про масове її утвердження в богослужіннях, придворних репрезентаціях, військових церемоніалах вже в епоху Середньовіччя. Важливо, що поширення та розвиток органного мистецтва на території України висвітлюється у контексті історичних реалій, що були не тільки неоднозначними, а й досить складними, і що не могло не впливати на такий сектор музичного мистецтва, як органна музика. Авторка висвітлює творчу діяльність персоналій українського органного мистецтва, провідних композиторів і виконавців, які здійснили відчутний внесок у його збереження, популяризацію та розвиток вже в радянський період національної історії. Йдеться також і про підготовку фахівців з органної музики у вищих закладах музичної освіти.
На підтвердження того, що органне мистецтво в Україні стає повноцінною гілкою національної музичної культури, авторка називає музично-мистецькі форуми, що відбулися в останні роки і на яких Його Величність Орган був центральним музичним явищем і головним інструментальним виконавцем. Серед таких форумів – Міжнародний фестиваль української органної музики, Волинський фестиваль органної музики «Luchesk organium», міжнародні фестивалі камерної органної музики у Львові, Ужгороді, Рівному та Одесі, міжнародні органні фестивалі «Ренесанс», «Діапазон», «Musica viva Organum».
Окремий розділ навчального посібника присвячено персоналіям сучасного українського органного мистецтва: авторка дає конкретну творчу характеристику органістам-виконавцям, а також композиторам, які працюють у сфері національної органної музики. В посібнику наголошено, що орган почав поширюватися і поза сакральним середовищем, все частіше звучить у концертних залах, використовується у кіномистецтві, що привело до певної його секуляризації.
Навчальне видання доповнене списком рекомендованої літератури, ілюстроване відповідними тематичними світлинами пізнавального змісту та інформаційної спрямованості.
