Упродовж останніх 35 років місто Кременець стало центром вивчення та популяризації творчості видатного письменника-земляка Бориса Харчука, 35-річний ювілей якого було відзначено стараннями членів наукової лабораторії «Мовно-літературні процеси на Волині упродовж століть» Кременецької гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка. Формат цього дійства мав за мету глибше ознайомитися з місцями життя і навчання славетного прозаїка. Здобувачі освіти напередодні цього дійства отримали завдання проникнути в творчу біографію Бориса Харчука за допомогою епістолярної спадщини (спогадів світлин тощо).
Літературний похід розпочався біля адміністративної будівлі академії, де розташована меморіальна таблиця з барельєфом письменника, яку було відкрито 35 років тому назад. Урочисту промову виголосив модератор урочин, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови і літератури, історії та методик навчання Олег Василишин.
Здобувачка 21-У групи Анна Сімора, використовуючи матеріали періодичних видань, більш детально окреслила урочистості з нагоди 60-річчя Бориса Харчука, що вперше були проведені на наших теренах: упродовж двох років у Кременці і ще шести років у Полтаві, звідки він переїхав до Києва.
Тобто навіть перелік місць проживання свідчить, що письменникові не раз доводилося змінювати помешкання. А що ми знаємо про них? Отже, поле для дослідження є, до того ж роботи на ньому чимало. Значну лепту в цьому плані вже внесли учасники лабораторії. Зокрема, здобувачка 31-У групи Катерина Голубінка за допомогою спогадів однокурсника письменника В.Мазурчука з’ясувала, що першим місцем проживання студента-філолога Бориса Харчука у серпні 1950–1952 років був студентський гуртожиток, так звана «Підкова». Це перша літературна локація, подробиці про яку можна прочитати у книжці кишенькового формату «Харчукова криниця» (Збараж, 1991 рік).
Повертаючись до центрального корпусу Академії, учасники походу зробили зупинку: їх заінтригувала на другій локації здобувачка 41-У групи Ольга Олійник спогадами Лідії Сипченко- Шумейко: «Яким я запам'ятала Бориса, коли зустрілася з ним вперше на вулиці Ліцейній? Із воріт педінституту вийшов невисокий на зріст хлопчина: довгий чорний чуб, великий ніс, обличчя здовжене, очі маленькі. Кольору очей не помітила через великий ніс. Пізніше, коли хлопці приходили до бібліотеки, то всі сміялися над Борисом: «У тебе ніс для сімох ріс, а одному дістався», або «носоріг», «гоголівський ніс» тощо. Одягнений у піджачок, коротенькі штани, вишиту сорочку».
Четвертокурсниця Вероніка Мороз у спогадах Лідії Сипченко віднайшла другу адресу проживання Бориса Харчука – на вулиці Спортовій, 3. Повідомлення її на третій локації зацікавило присутніх, бо насправді на другому курсі майбутній філолог поселився у приятеля дитячих літ Йосипа Шумейка. Пізніше свою відданість дитячій дружбі письменник засвідчить тим, що назве головного героя дебютної повісті Йосипом на його честь, а прізвище надасть героєві роману тетралогії «Волинь».
Далі маршрут проліг на вулицю Юліуша Словацького, 16. Четверта локація особлива тим, що після недовго перебування у Шумейків Борис Харчук із хлопцями поселяється у згаданому будинку. Зі спогадів дізнаємося: тут жила пані Марія Ковалевська, емігрантка, закінчила Петербурзьку жіночу гімназію і Вищі музичні курси. Вікна маленькі, двері відчинялися на вулицю. Там їм було добре: у хаті тепло, бібліотека поряд, Марія Іванівна часто організовувала музичні вечори, на які приходила інтелігенція. Частенько туди заглядають Борис зі своїми товаришами Юрієм Агеєвим та Яковом Трузіним. Тут вони ознайомилися із творами, які були в бібліотеці господині: Шекспір, Шиллер, Гете, Байрон, Бальзак, Словацький (польською мовою). Так Борис зі студентських років прилучився до культури.
Здобувачка 41-А групи Анастасія Хомич нагадала усім цікавий факт: за складання пародій на керівництво педагогічного вузу Бориса Харчука було відраховано з числа студентів, а Наталію Ісаєву звільнено з роботи за аморальну поведінку. У спогадах читаємо таке: «Наталія була набагато старша за Бориса, потягнулась до нього через його молодість, талант, а він – через розум, побачивши в ній своє майбутнє... А як вона читала лекції і зарубіжної літератури, використовуючи багату міміку і жестикуляцію! Це була справжня актриса. А потім їх доля занесла в Полтаву, а в пам'ять про себе інституту залишили книгу «Неслава», яка стала фіналом і правдою про студентське життя та їхніх педагогів.
Здобувачка 31-У групи Наталія Сидарчук порадувала присутніх роздумами про одне із найкращих оповідань Харчука «Смак вишень», актуальність якого, попри свою назву, асоціюється з дитинством та безтурботністю хлопчини Тимка, а насправді є глибоким психологічним твором про жорстокість війни. Оповідання суголосне з діями нинішніх рашистів: окупаційна влада без жодних вагань знищує невинних людей – перукаря Давида та його дружину Сару.
На завершення літературного походу здобувачі 21-У групи Євген Пінчук, Михайло Залізницький, Денис Казмірук прочитали вірші-присвяти Борисові Харчуку авторства відомих українських поетів. Учасники походу отримали вищу естетичну насолоду від почутого і побаченого та висловили побажання створити біографічно-краєзнавчу книгу «Всеукраїнські адреси Б. Харчука» зусиллями представників наукової лабораторії.
