Волинське видавництво «Вежа-Друк» (м.Луцьк) опублікувало монографію «Гамемна структура категорії неозначености в українській мові» авторства доктора філологічних наук, завідувачки кафедри української мови та лінгводидактики Волинського національного університету імені Лесі Українки, професора Наталії Костусяк і кандидата філологічних наук, старшого викладача кафедри української мови і літератури, історії та методик їх навчання Кременецької гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка Ірини Поляк. Видання рекомендоване до друку вченою радою Волинського НУ імені Лесі Українки (протокол №11 від 26 вересня 2025 р.) і вченою радою Кременецької ОГПА імені Тараса Шевченка (протокол №2 від 26 вересня 2025 р.). Рецензенти монографії – проректор з навчальної роботи Волинського НУ імені Лесі Українки, професор Ю.В.Громик, професор кафедри журналістики та мовної комунікації Національного університету біоресурсів і природокористування України М.І.Навальна і професор Інституту україністики Варшавського університету С.А.Романюк. Видання рекомендоване науковцям-філологам, викладачам філологічних дисциплін, студентам філологічних факультетів ЗВО і вчителям української мови і літератури закладів загальної середньої освіти.
У монографії цілісно досліджено самостійну, не корелятивну, когнітивно орієнтовану функційно-семантичну категорію неозначености, яку розглянуто крізь призму функційно-категорійної концепції та з огляду на пріоритетність змістових параметрів, на сукупність рангово представлених функційних зон і засобів маркування. Визначено її внутрішню організацію, розмежовано граматичні значення першого (чотирнадцять грамем) і другого (одинадцять грамем) рангів, запропоновано термінологійні одиниці на їхнє позначення. Докладно охарактеризовано морфологічну палітру засобів експлікації неозначености, які відповідно до змістових ознак аранжовано на центр, напівцентр, периферію й абсолютну периферію. Основні теоретичні положення побудовані на сучасному мовному матеріалі, зібраному з текстів різних стилів і жанрів. Особливої уваги надано медійним публікаціям періоду активної фази російсько-української війни, а засвідчені в них маркери неозначеної семантики проаналізовано в площині комунікативно-прагматичного потенціалу та стилістичної своєрідності.
Автори зазначають, що об’єктом їх дослідження та вивчення послугували стійкі вислови з неозначеною семантикою, які схарактеризовано в площині прагматики й маніпулятивних стратегій. Наголошено, що усталені сполуки, конденсуючи певний зміст й економлячи комунікативні зусилля, експресивно насичують тексти, роблять їх оригінальними, образними, емоційно забарвленими, а також зауважено, що сфера функційного вияву здавна відомих і нових фразеологізмів, спричинених насамперед зовнішніми чинниками, – це переважно публікації воєнної тематики, статті про негативні процеси в державі. Вжиті в сучасному публіцистичному просторі стійкі вислови увиразнюють динаміку медіа мовного ресурсу. На основі новітньої функційно-категорійної концепції застосована методологійна процедура з виразним акцентом на семантико-синтаксико-морфологічній сутності та системно-структурній організації неозначености, що послугувало основою для створення науково аргументованої моделі її опису й дефініювання. Неозначеність витлумачено як самостійну, некорелятивну, когнітивно орієнтовану функційно-семантичну категорію, значеннєво-формальну спеціалізацію якої пов’язано з узагальненою семантикою невизначеного, неконкретизованого, неточного вияву чого-небудь чи кого-небудь, кількісних, темпоральних, просторових та інших ознак.
Науковці наголошують, що лінгвістичну парадигму кінця ХХ–початку ХХІ століття визначає зорієнтованість на вивчення мовних категорій як своєрідних універсалій, що виникли внаслідок певних мисленнєво-мовленнєвих операцій та експлікують поняттєвий зміст предметів, явищ, властивостей об’єктивного світу. В такому контексті набуває виразності взаємодія мовознавства з низкою суміжних наук, зокрема з філософією, логікою, психологією, а також опертя на класичне твердження про тісну взаємодію мови й мислення. Зазначені орієнтири висвітлені у працях вітчизняних і зарубіжних дослідників, написаних на засадах когнітивного, комунікативно-прагматичного, психолінгвістичного та інших напрямків, причому з акцентом на антропоцентризмі, що ґрунтується на ідеях дослідження мови з метою пізнання її носія.
У структурі монографії – чотири тематичних розділи: «Теоретико-метедологійні аспекти дослідження категорії неозначености в сучасній лінгвістиці», «Синтаксична реалізація неозначености в простому елементарному реченні», «Типологія вторинних предикатних синтаксем як засобів експлікації функційно-семантичної категорії неозначеності» та «Комунікативно-прагматичний і стилістичний потенціал маркерів неозначеності в українських медіа». Списки використаної илітератури та джерел складають більше 500 позицій.
