У Виставковій залі бібліотеки Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка відбулась виставка робіт колишнього студента спеціальності "Образотворче мистецтво" нашого коледжу Олега Дробоцького, фотографа, волонтера, військовослужбовця, старшого солдата 67 ОМБр Збройних сил України, учасника російсько-української війни.
Пам'ятне дійство підготували працівники бібліотеки на чолі з завідувачкою Юлією Стрельчук, яка відкрила зустріч розповіддю про особливості творчості художника. Її виступ продовжив директор Фахового коледжу, доцент Роман Дубровський.
Слово було надане й особливій гості виставки – мамі Олега, пані Ользі Дробоцькій, яка з невимовним, ледве стримуваним болем говорила про свого сина. Слова матері доповнили подруга- волонтерка Іванна Єрейська та колишній наставник художника Тетяна Балбус. І кожен із них говорив дуже вагомі і душевні слова про Олега, як про непересічну особистість, душа якої була щирою, руки талановиті, очі фіксували те, що боліло, і переносили все це на полотно.
Як розповіла мама, хист до малювання виявився у хлопчика дуже рано. А заповітною мрією було навчання в художній академії. Зважаючи на велику любов до малювання, мама віддала хлопчика до художньої школи. А першу авторську виставку було проведено в Кременецькому педагогічному коледжі ім.Тараса Шевченка, де він навчався образотворчому мистецтву. Потім здійснилась мрія: він закінчив Львівську академію мистецтв.
Для талановитого молодого чоловіка попереду відкривалося прекрасне творче майбутнє. Та виявилось, що свої роботи він писатиме не тільки в академічних класах, а й у воєнних окопах, де бойові побратими наречуть його позивним «Художник».
Проте бої, спустошена ворожими обстрілами земля, загибель побратимів не перекреслили бажання малювати. Щойно видавалась вільна хвилина, він брався за пензель. Не шукав сюжети: все навколишнє було таким разючим, що він не міг не залишити на полотні ці образи війни, в яких немає ні романтизації, ні прикрас. На них – кров, біль, страх і бажання вижити в пеклі війни, тобто все, що Олег зумів там побачити й пережити.
На жаль, художнику вже ніколи не вдасться самому представити їх. Війна забрала його життя. Замість Олега його роботи представляє мама, близькі та рідні йому люди.
Олег робив усе, що міг, аби війна швидше закінчилась. За це віддав життя. Він загинув у свої 26 років при артобстрілі неподалік Бахмута.
В руках Олег тримав і зброю, і пензель. У душі був і назавжди залишився воїном і художником. Але його картини живуть далі. Виставка продовжує презентуватись у Виставковій залі нашої академії, де кожен охочий може відвідати її до кінця листопада.
