Всесвітньовідомий український поет, громадський і державний діяч, один із авторів Декларації про державний суверенітет України й організаторів українського національного руху, Герой України Дмитро Павличко залишив про себе пам’ять і в якості почесного громадянина Кременця. Бо дійсно безцінними є його заслуги перед нашим містом. Бо настільки багатим був його вклад у розвиток освіти і культури Кременця, що колектив Кременецької гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка вирішив вшанувати пам’ять невтомного борця за правду, волю і рідне слово відкриттям іменної пам’ятної експозиції «Два кольори його життя», приуроченої 95-ій річниці від дня народження Дмитра Павличка у Літературній світлиці, де зібралися науковці та студенти академії, представники громадськості міста та ЗМІ, щоб віддати гідну шану Великому Українцю.
Організатором заходу та модератором зустрічі виступив кандидат філологічних наук, доцент Олег Василишин, який і відкрив виступи вітальним словом та спогадами про Дмитра Павличка та передав вітання від дочки поета Роксолани, професора Миколи Жулинського та голови Національної спілки письменників України Михайла Сидоржевського.
До слова були запрошені громадський діяч Василь Олійник, голова місцевої «Просвіти» Лілія Следзінська, ректор академії, професор Афанасій Ломакович, директор Літературно-меморіального музею Юліуша Словацького Тамара Сєніна, директор Фахового коледжу, доцент Роман Дубровський, колишні мери Кременця Олексій Ковальчук і Роман Ванжула та місцева поетка Юлія Бондючна. Кожен із гостей мав що сказати про поета, кожного з них поєднували спільні зустрічі, громадська і творча діяльність. Приємним сюрпризом стало виконання пісень на слова Дмитра Павличка Лілією Следзінською та Олексієм Ковальчуком і читання авторської поезії Юлією Бондючною та віршів поета студентами академії.
На завершення заходу присутні мали нагоду послухати записи пісень поета у виконанні музичних колективів академії, а також переглянути тематичну виставку літератури в Читальному залі бібліотеки академії. І протягом свята рівень ліричного піднесення у гостей ніби стверджував, що душа Дмитра Павличка знову провідала рідне йому місто, витала поряд, дослухаючись до кожного слова, пробуджуючи нові спогади і розширюючи простір для свого безсмертного польоту.
