Інститут Національної памяті Польщі у Варшаві опублікував наукову монографію професора Г.Стронського під назвою: «Мархлевщизна 1925-1935. Польський національний район у радянській Україні». Книга вийшла на польською мовою і присвячена історії створення, функціонування і ліквідації польського національного району у східній (радянській) частині Волині у міжвоєнний період.
Польський район, створений більшовиками, був інструментом реалізації національної політики у зазначений час. Паралельно з відомою українізацією реалізовувалася досить амбітна та широка політика щодо численних груп нацменшостей, що проживали на радянській Україні (згідно перепису 1926 р. 6 млн. осіб).Її стратегічною метою, як і українізації, було радянизація населення – защеплення комуністичної ідеології, схиляння на сторону більшовицької влади. Окрім цього, творці району ставили виразно цілі створення бази для майбутнього експорту комунізму до сусідньої Польщі.
Треба додати, що проявами зазначеної національної політики були організація шкільництва мовами нацменшин, видання преси і літератури, створення мистецьких колективів, а також представництво в органах місцевої влади. Однак найбільш спектакулярним виявилось виділення адміністративно-територіальних одиниць – національних сільських рад і нацрайонів. Цих останніх було більше 30: німецьких, російських, грецьких, болгарських, єврейських і в т.ч. один польський.Польський Мархлевський район, названий на честь відомого революціонера Юліана Мархлевського (звідси – Мархлевшизна), за площею і населенням був одним з найбільших – 50 тис.жителів (70% поляків) і більше 600 кв.км. Район започаткував свою діяльність у 1925 р., а його центром було містечко Довбиш на Житомирщині. Значні і щедрі вливання матеріальних грошових субвенцій з союзного і республіканського бюджетів, що мали місце на початку, сприяли розвитку господарського життя, розбудові культурнно-освітньої бази.
Польський нацрайон відігравав помітну пропагандистську і політичну роль у радянсько-польських відносинах. Район виступав у політичному плані противагою реалізованої у польській частині Волині відомої політики воєводи Генрика Юзевського, яка, як відомо, мала своєю метою здобувати лояльність до польської держави місцевого українського населення.
Однак на практиці більшовики не одержали бажаних результатів – жителі району не прийняли колективізації та ігнорували інші заходи радянської влади, вдавались до опору і втеч, демонструючи прив’язаність до своїх національних традицій і особливо релігії. З початку 30-х років сталінська влада зліквідувала українізацію, а населення республіки було піддане репресіям. Вони не оминули і поляків. Більше цього, їх покарання за жорстокістю і розмахом вирізнялося на фоні тодішніх сталінських репресій. Це з польського району фактично почалося покарання за національністю, у той час як репресували за соціальною приналежністю.
Як доведено у монографії професора Стронського, протягом 30-х років репресіями були піддані тисячі його жителів: 1.5 тис. розстріляно, більше 15 тис. депортовано цілими сімями у східні регіони України і до далекого Казахстану. А ще мали місце розкуркулення, висилки до гулагів, голодомор.
Джерельною базою послужили матеріали досі не задіяні дослідниками, особливо почерпнуті з локальних українських архівів. Варто додати, що публікації варшавського видавництва проходять серйозний конкурсний відбір та рецензійне оцінювання.
Видана монографія уже викликала інтерес.у Польщі, про що свідчать відгуки у масмедіа, а також номінація шляхом конкурсного відбору авторитетним жюрі до «Найкращої книги 2023 року» серед наукових монографічних досліджень.
