Як і щорічно, у день народження Бориса Харчука науковці кафедри української мови і літератури та методики їх навчання разом зі студентською молоддю запросили на «письменницькі іменини» усіх спраглих до таїни художнього слова відомого українського прозаїка.
На цей раз засідання наукової лабораторії «Мовно-літературні процеси на Волині упродовж століть» відбулось у форматі ІІІ Студентських наукових читань «Борис Харчук – очима молодих». Літературна світлиця, що стала більше схожа на літературний музей, дійсно в цей день наповнилась численними експонатами з родинного архіву письменника-краянина. Все тут дихало історією завдяки багаторічним пошукам харчукознавця, кандидата філологічних наук, доцента Олега Василишина. Саме він, як координатор дійства, акцентував на тому, що представники лабораторії заздалегідь отримали завдання опрацювати епістолярні матеріали і спробували їх уперше оприлюднити широкому колу шанувальників творчості письменника.
Читання відкрили магістранти Маріанна Доберчак та Ірина Кібиш, які наголосили на актуальності творчості Бориса Харчука у колі шістдесятників. Їхні повідомлення засвідчили, що об’єктом художнього осмислення Б.Харчук обрав Волинь, її історію, а найперше – волиняків, які у минулому вели боротьбу за волю, а нині їхні нащадки зі зброєю в руках відстоюють своє право жити на рідній землі.
Епістолярій дав змогу студентам глибоко проникнути в перипетії творчих стосунків із багатьма респондентами. Цікаві враження лягли в основу повідомлень, виголошених студентами-філологами Христиною Шелест («Лист Євгена Куртяка до Б. Харчука»), Анною Макарчук («Листи В.Дідковського до Б.Харчука»), Софії Масло («Листи Г. Юхимчука до Б.Харчука»), Катерини Ковальчук («Листи Б.Харчука до вчительки Г.Ф. Патути»), Марії Кочкубей («Листи А.Тетьори до Б. Харчука»), Софії Павлик («Листи Світлани та Роксани Харчуків до Б.Харчука»), Олени Дражньовської («Листи Дмитра Ткача до Б.Харчука»).
У дещо іншому ракурсі прозвучав виступ студентів-другокурсників. Валентина Баранчук декламацією вірша В.Вихруща «Полудне» повідала присутнім про родинну садибу Харчуків у Лозах, де завжди панував «такий блаженний затишок в дворі, тепло долонь, усмішка щира мами». Вікторія Захарчук у «Пастелях про давнє» Б.Харчука в образі середньовічного кривавого диктатора Нерона помітила нинішнього північного кровопивцю-агресора. Юлія Ковалик на основі статті Ф.Рогового «Очисний вогонь його душі» (йдеться про Б.Харчука) проаналізувала історію літературних і приятельських стосунків між письменниками. Юлія Нечипорук вибрала із щоденникових записів Харчука найцікавіші моменти, що стосуються начерків до нереалізованих художніх полотен «Плач ненародженої душі» та «Проводи». Анастасія Бухало й Анна Баглик презентували «Бібліографічний покажчик Б.Харчука» (упорядник Р.Харчук), де чимало позицій відведено і дослідникам нашого краю.
Свою «наукову родзинку» запропонували і студенти-першокурсники. Особливе пожвавлення викликала наукова розвідка Світлани Ставінської «Листи батька до Б.Харчука», які за своєю формою були дещо короткими, а за змістом – сповнені глибокою повагою і любов’ю до сина-письменника. Надія Ващишин, Ольга Олійник та Олександра Пилипака роздумували над листами творчих людей, з якими листувався письменник під час навчання в Літературному інституті ім. М.Горького.
До своїх вихованців долучились і їх наставники. Кандидат філологічних наук, доцент Інна Волянюк зробила акцент на тому факті, що Б.Харчук як мовна особистість завжди приваблював молодих дослідників. Мова його творів уже не раз перебувала у центрі наукового аналізу наших студентів. Тому й закликала до активного читання творів письменника.
Кандидат філологічних наук, доцент Ірина Комінярська зазначила, що треба віддати належне Олегові Василишину, який засіває ниву харчукознавства добірним зерном, що й підтвердили наукові виступи.
На завершення Читань завідувач кафедри, доктор філологічних наук Віталій Назарець запевнив, що Харчукове джерело ніколи не зміліє, бо воно вщерть наповнене чистою водою прагнення до знань. Останнім акордом заходу стало солодке частування в літературній кав’ярні.
