DOI: https://doi.org/10.37835/AMS-2024-17-18-04-2.07
Катерина Загнітко, кандидат мистецтвознавства, старший викладач кафедри музичної медієвістики та україністики Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка (м. Львів, Україна)
У статті зазначено, що о. Ежен Кардін (Eugène Cardine, 1905-1988) був довголітнім професором Папського інституту церковної музики та започаткував новий дослідницький напрямок західної сакральної монодії – григоріанську семіологію (Semiologia gregoriana, 1968). Його учнями стали Луїджі Аґустоні (Luigi Agustoni), Йоганес Берхман Ґешль (Johannes Berchmans Göschl), Марі-Ноєль Колетт (Marie Noёl Colette), Ґодегарт Йоппіх (Joppich), а з молодшого покоління професор університетів Моцартеум у Зальцбурзі та Віденського Ксавер Кайнцбауер (X. Кainzbauer).
Послідовники Ежена Кардіна розширили проблематику досліджень латинської монодії, як теоретичних, так і практичних аспектів. Відзначено, що 1975 р. послідовниками о. Ежена Кардіна була заснована Associazione Internazionale Studi di Canto Gregoriano (Міжнародне товариство студій григоріанського співу), що сприяло поширенню григоріанської семіології. Одними із засновників цього товариства стали Ніно Альбароза (N. Albarosa), Ґодехарт Йоппіх (G. Joppich), Альберто Турко (A. Turco), Руперт Фішер (R. Fischer) та ін. Досліджено, що метою товариства стало об’єднання дослідників латинської монодії та втілення ідей семіологічного вчення у виконавській практиці. Згодом, подібні організації виникають у Німеччині, Франції, Японії, Іспанії, Польщі, творячи своєрідні науково-практичні секції. Кожна із секцій видає свій науковий річник: Studi gregoriani (Італія), Beiträge zur Gregorianik (Німеччина), Études Grégoriennes (Франція), Estudios gregorianos (Іспанія).
Ключові слова: григоріанський спів, о. Ежен Кардін, григоріанська семіологія, латинська монодія, учні, послідовники, товариство.
Повний текст PDF
Література:
1. Apel W. Gregorian chant . Bloomington: Indiana University Press, 1958. 529 p.
2. Atkinson Ch. From «Vitium» to «Tonus acquisitus»: On the Evolution of the Notational Matrix of Medieval Chant / Cantus planus. Budapest, 1990. P. 181-197.
3. Cardine E. Semiologia gregoriańska. Kraków: Wydawnictwo benedyktynów Tyniec, 2008. 188 s.
4. Cardine E. Solesmes / The New Grove Dictionary of Music and Musicians. Vol. 17. London–New York, 1980. P. 452-454.
5. Crocker R. An Introduction to Gregorian Chant. New Haven & London : Yale University Press, 2000. 248 p.
6. Hiley D. Western Plainchant. Oxford: University Press, 1993. 661 p.
7. Levy K. On the Origin of Neumes. Early Music History. New York: Georg Olms, 1987. P. 59-90.
8. Parrisch C. The notation of medieval music. London, 1957. 234 р.
9. Turco A. Neuma i modus. Cześć I. / Studia gregoriański. Poznań, 2011. S. 11-59.
10. Treitler L. The Early History of Music Writing in the West / Journal of the American Musicological Society. Band 35. New York : Georg Olms, 1982. P. 237-279.
