 |
Борис Миколайович Козубський (1886−1953) − український громадсько-політичний діяч, адвокат, суддя, посол до польського сейму.
Народився в Житомирі, дитинство пройшло в Кременецькому повіті у с. Великий Раковець (тепер Збаразького району Тернопільської області). Закінчив Острозьку гімназію у 1906 р. і вступив на правничий факультет Київського університету імені Св. Володимира, проте перевівся і в 1913 р. закінчив Харківський університет.
У 1915 р. переїхав у м. Кременець, очолював міську думу, а згодом –Кременецьку повітову земську управу в часи УНР. У квітні 1917 р. обраний до Центральної Ради від Української революційної партії. Ув’язнений поляками у концтабір Домб’є (1919 р.).
У 1920-30- х рр. працює адвокатом у м. Кременці. У 1922-1928 рр. − посол до польського сейму, один з організаторів Українського парламентського клубу. З 1925 р. Б. Козубський очолює УНДО у Кременецькому повіті. Ув’язнений поляками у концтабір Береза Картузька (1939 р.).
У 1941-1944 рр. працював у Кременці адвокатом та нотаріусом й ще один рік − суддею. У 1944 р. переїхав у Львів і трудився в органах місцевої влади, згодом − коректором в обласній газеті «Вільна Україна» та одночасно юрисконсультом Львівського обласного аптечного управління.
У серпні 1948 р. був арештований, звинувачений в антирадянській пропаганді. У жовтні цього ж року військовий трибунал військ МВС Тернопільської області засудив до 25 років мордовських таборів. У тих таборах він помер. Місце поховання невідоме. Реабілітований посмертно в 1991 р.
 |
|
|
|
|
