ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ

 Міжнародний день рідної мови відмічають у багатьох країнах світу. А свій початок це свято бере з далеких і тривожних подій 1952 року, коли тогочасна влада Пакистану проголосила урду єдиною державною мовою, хоча рідною вона була лише для 3 % населення. Це було негативно сприйнято, особливо на сході, де майже всі розмовляли винятково бенґальською мовою. 21 лютого 1952 року, під час демонстрації протесту в Дацці, поліція та військові вбили кількох студентів-демонстрантів. 

Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Банґладеш) 1971 року цей день відзначають в країні як день мучеників. 

З 1953 Бангладешці відзначають День рідної мови як державне свято, покладаючи квіти до Пам'ятника мученикам. 

Згодом, 17 листопада 1999 року, Генеральна конференція ЮНЕСКО визнала 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

Нелегким був шлях і нашої рідної мови до офіційного відзначення цього Міжнародного свята. Наша країна протягом століть і донині виборює право на свою самостійність, незалежність, право на життя і на рідну мову.

 «Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її». Тому надзвичайно актуальним і значущим є цей вислів Олеся Гончара в умовах сьогодення. Дата 21 лютого – для нас символічна і знакова, а започаткування свята ознаменоване трагічними подіями: 18 — 20 лютого 2014 року через нечувану жорстокість владних структур начебто демократичної, вільної, суверенної держави на Майдані у Києві полягло 104 мирних мешканці України і навіки стали Небесною Сотнею…  

24 лютого 2022 року – початок повномасштабного вторгнення росії на нашу землю. На превеликий жаль, невимовний біль, нечуваний жах, що несе за собою ця страшна війна, досі живе в наших домівках, плюндрує мову, нівечить долі тисяч невинних людей.

Ціною життів найкращих, найдостойніших ми виборюємо сьогодні право говорити рідною мовою, бути українцями, визначати своє майбутнє. Українська мова – це мова нашої Перемоги. 

Про все це йшлося у вступному слові кандидата філологічних наук, доцента Інни Волянюк, яка відкрила урочистий захід до Міжнародного дня рідної мови, підготовлений разом з колегами по кафедрі та майбутніми вчителями української мови і літератури Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка.

Присутні вшанували хвилиною мовчання наших Героїв, які віддали своє життя за мирне небо, волю і можливість спілкуватися рідною мовою.

На підтвердження непростої долі української мови ведучі дійства Христина Шелест і Анна Макарчук прочитали поезію Надії Тарчанин:

Горіла мова у вогнях, та не згоряла!

У землю заривали — проростала,

Насмішки хижі й глузування пережила,

В ній — ніжність, ласка, в ній — могутня сила!

Вкраїнська мова — полум’я і кремінь,

Основа нації, її надійний стержень.

Вкраїнську мову, найпрекрасніше суцвіття,

Шануймо й бережім усі століття!

Свій виступ дівчата продовжили тематичною презентацією з історії свята. 

Яскравий поетичний віночок про мову "вплели" до програми заходу студенти першого та другого курсів Катерина Голубінка, Анастасія Хомич, Ольга Олійник, Олександра Пилипака, Юлія Гордійчук, Анастасія Гранатович, Тетяна Зарічна і Наталія Сидорчук.

Третьокурсниця Юлія Ковалик та Ольга Яворська і Діана Ревуцька з 11-УЗм групи підготували цікавий відеорепортаж "Чим для вас є рідна мова?", для участі в якому були запрошені викладачі, студенти, учні. Магістрантка Ірина Вітичук презентувала тематичну вікторину "Я люблю українську мову", яку на завершення провели ведучі Христина Шелест і Анна Макарчук.

До свята побачив світ третій випуск "Філологічного вісника" академії, який висвітлював тему "Важливість української мови в умовах війни: погляд крізь призму Міжнародного дня рідної мови".

den movy

den movy2

Консоль налагодження Joomla

Сесія

Інформація облікового запису

Використання пам'яті

Запити до бази даних